Дабстеп

Історія

Типове для дабстепу звучання почало формуватися у 1999-2000 роках завдяки експериментам з дарк-геріджем таких продюсерів, як El-B і Zed Bias. Незабаром з'явився цілий ряд лейблів, що просувають нове звучання, першим з яких ще в 2000 році став Tempa з проектом Horsepower Productions. Сам термін дабстеп щодо цієї музики вперше в широких масах був ужитий у 2002 році Сан-Франциським журналом XLR8R, помістив це слово на свою обкладинку разом з фотографією Horsepower Productions, де цей термін мав на увазі під собою інструментальний тустеп-герідж (тобто приставка даб-посилалася на вигляд реміксів, коли з вокальної композиції видаляється лірика, часом залишається тільки приспів, а в якості компенсації часто додаються додаткові звукові ефекти, посилюється бас-партія). Після виходу в 2003 році на Tempa першої частини компіляції «Dubstep Allstars», зміксованной діджеєм Hatcha, цей термін міцно увійшов у вжиток. Попри те, що вже до 2004 року на новоявлений жанр звернули увагу такі великі лейбли, як Rephlex і Planet Mu, дабстеп довгий час залишався в тіні Грайма, іншого переважно вокального гібрида тустеп-геріджа. Але завдяки хітам накшталт Neverland від Digital Mystikz і Midnight Request Line від Skream, дабстепу відкрився шлях на національне радіо, в той час як до цього доступними були тільки піратські радіостанції. Так, одним з ключових моментів у популяризації жанру стала передача «Dubstep Warz», проведена на початку січня 2006 року в рамках щотижневого шоу The Breezeblock на BBC Radio 1, куди господиня шоу діджей Мері Енн Хоббс запросила провідних дабстеп-музикантів. Ця трансляція викликала справжній шквал інтересу до дабстепу як у самій Великобританії, так і по всьому світу. До квітня 2006 року BBC був відзнятий документальний фільм «The Sound of Dubstep». А такі хітові альбоми, як «Burial» від Burial й нові частини міксів «Dubstep Allstars», змусили протягом літа написати про дабстеп практично всі ключові друковані видання від німецького Groove до британської The Independent. Довершенням став фільм «About to Blow: Dubstep», відзнятий у серпні 2006 року телеканалом MTV Base, що ознаменувало вихід дабстепа з андеграунду в мейнстрім урбаністичної музики^[1]. Можна з упевненістю сказати, що зараз dubstep - це один з тих трендів, що не перестає завойовувати нових шанувальників. З кожним роком зростає не тільки кількість фанатів цього стилю, але й кількість діджеїв, які творять dubstep. Завдяки такому набору інструментів, як сіквенсер, вертушки, семплери, ударники, синтезатори і комп'ютер, створюється унікальні тягучі треки. У список найбільш популярних представників стилю dubstep входять: Skream, Chase and Status, Kode9, Tapolsky та багато інших.

Історія

Реп в його сучасному вигляді з'явився в 1970-х роках серед афроамериканців району Бронкс, куди його «експортували» приїжджі ямайські ді-джеї. Зокрема, родоначальником репу називають DJ Kool Herc. Читали реп спочатку не в комерційних цілях, а заради задоволення і робили це спочатку в основному ді-джеї. Це були нехитрі римовані куплети, звернені до аудиторії.

Поширенню репу сильно посприяло негритянське любительське радіо, яке крутило музику, модну серед чорношкірих, і швидко підхопило новий стиль. Слова «реп» і «репери» міцно закріпилися за стилем завдяки треку The Sugarhill Gang «Rapper's Delight»(1979). Одним з перших, кого почали називати «репером», був радіоведучий Джек Гібсон на прізвисько Джек-Репер. Він організував один з перших конвентів, присвячених репу.

Виконання римованих текстів прямо на вулицях донині залишається традицією чорних кварталів. Крім того, влаштовувалися«Баттли» — словесні поєдинки, в яких два репера змагалися, зберігаючи риму і ритм. Баттли можуть бути і не тільки лайкою, це може бути поданням заримованого тексту на певну тему.

Термін «хіп-хоп» для опису жанру з'явився в 1980-ті. Жанр і культура хіп-хопy досягли піку популярності в 1990-х роках. Також«хіп-хоп» надав серйозний вплив на R'n'B-музику.

Регги (англ. reggae; другой вариант написания — «реггей»^[1]) — ямайская популярная музыка, появившаяся в 1960-е годы и ставшая популярной с 1970х^[2]. Название иногда употребляется для наименования всей ямайской музыки. Тесно связана с другими ямайскими жанрами — рокстеди, ска и др.

Согласно разным предположениям, название стиля или происходит от словосочетания «рэггид-ритм» (англ. regged rhythm — рваный, истрёпанный ритм), или от названия негритянского племени в Таганьике, «регга» (regga)^[3].

Стиль регги тесно связан с растафарианством^[4], то есть песни связаны с идеями данной религии (согласно которой африканцы —богоизбранный народ, все библейские персонажи были чёрными, Вавилон — весь западный мир, а Земля Обетованная — этоЭфиопия), исполнение сопровождается использованием атрибутики растафарианства (например, использованием красно-жёлто-зелёного триколора)^[2].

Регги может быть одновременно и танцевальной, и релаксационной, и протестной музыкой, что следует из традиций африканской культуры, в которой ритм, танец и музыка сосуществуют с прочими явлениями и событиями. К особенностям стиля относится раскачивающийся ритм с ударением на слабые доли такта (2-ю и 4-ю вместо традиционных 1-ой и 3-ей), ведение мелодии бас-гитарой в сочетании с ритмической функцией гитары^[2].